Безцінний бальзам

 

Рим.12:12

 

Не нарікай, що недуги тебе скували,

Не роздумуй над тим, хто іх посилає –

На землі остались сліди криваві

Від Того, Хто серце твоє очищає.

 

У людини землі є плоди тілесні,

Та плоть і кров не наслідують спасіння.

Господь жде на плоди духовні, небесні,

Плотське насіння піде у тління.

 

Хвора людина перестає грішити,

Вона буде роздумувати про вічність.

На землі пюдині відміряно мало жити,

За порогом землі є життя безкінечне.

 

Господь велить чисте серце нам мати,

Щоб в нього вливати безцінний бальзам.

Христос кожного вірного буде обмивати –

Адже на Голгофі страждав за нас Сам.

 

Не нарікай, що до ліжка прикута,

Що зовнішні і внутрішні рани болять,

Ніби ти Всевишнім Богом забута –

Глянь, посланці Божі над тобою стоять.

 

Господь лишнього нам не дає,

Лише те, що душа може перенести.

Господь очищує серце твоє –

З чистим бо серцем можна в небо привести.

 

Радій, що недуги тебе обсіли,

Знай, не вічно їм там сидіти.

Не журися, що сили твої змаліли –

Ти Божа дитина і тим треба радіти.

 

Бенкет мудрості

 

Прип.9

 

Мудрість палац збудувала

На семи стовпах,

Бенкет вона готувала

При повних стовпах.

 

Посилала служниць-дівчат

В гості зазивати,

До вельмож, до бідних хат

На бенкет скликати.

 

Зготувала питва, єства –

Їжте, пригощайтесь,

В них мудрості повнота,

Нею наповняйтесь.

 

Покине вас глупота,

За розум візьметесь,

Зникне з очей сліпота –

В світі не спіткнетесь.

 

Боязнь Бога – то початок

Мудрості святої,

Найдорожчий це завдаток,

Виграш то в двобої.

 

Безбожнику не докоряй,

Бо він тебе не зрозуміє,

В нім зло ллється через край

І глупота аж шаленіє.

 

Повчай мудрого, і буде мудрішим,

Розсудливу людину напоумляй!

Станеш для нього милішим,

Божа мудрість веде в небесний край.

Благовісник

 

Здобувайте, юні друзі, багатство нетлінне,

У Господніх очах дуже-дуже цінне.

Подумай на самоті, де себе вложити,

Щоб в духовні закрома щось та положити.

 

Так роблячі з дня на день при Божій опорі,

Щезне німа пустота в сердечній коморі.

З часом Господь тобі вкаже напрямок та дію,

Щоби ти на землі Його зерно сіяв.

 

Якщо ти постарів, слабнуть ноги, очі,

Пам’ятай, що слуга Божий – світло серед ночі.

Світи там, де живеш, ставши за ворота,

Діло для себе знайдеш – була б лиш охота.

 

Скажи людям про Христа, що читав сьогодні,

Про Його чудеса, діла благородні,

Як Він любить всіх людей, не хоче їх смерті,

Жало смерті Він убив, гріх може стерти.

 

Говори, яким ти був, яким став и нині,

Очищений та святий, у Божій родині.

Христос забрав всі гріхи, закинув за Себе,

В книгу життя записав, поселяє в небі.

 

А молоді, повні сили, ідіть у приюти,

У лікарні та тюрми, щоб людям збагнути,

Доки сприятливий час, щоб не запізнитись,

Щоб людина поспішила з Богом примиритись.

 

А школярі чим живуть? Героєм екрану?

Сіє в серця їх безчестя, вселяє оману.

Вчи, щоб вміли відрізнити зерно від полови,

Розказати про Христа та вчення основи.

 

Благовіснику працюй сьогодні з натхненням,

Господь дає, нагороду, дасть благословення,

А на твоє чоло Він покладе печатку,

Вкладай себе в Боже діло всього без остатку.

Божі остороги

 

Не любіть світу, ні того, що в світі, хто любить світ, в тому немає любові Отчої

1 Ів.2:15

 

Не сій зерна у тернину,

Бо засохнуть сходи,

Не спирайся на людину –

Втратиш свободу.

 

Світ має свої закони

Та цінності свої,

Тут ідолам б’ють поклони,

Не живуть в двобої.

 

Тіло з духом лиш воює,

Їм не примиритись –

Як смерть, на душу чатує,

Тільки б насититись.

 

Не засмічуй свого серця,

Бо в ньому храм Божий,

Води живої джерельце,

Духа Святе ложе.

 

Зроби місце для Христа

В сердечній світлиці –

Хай в ній буде чистота,

Хай Дух звеселиться!

 

Бо ти собі не належиш,

Христос живе в тобі,

Ти велику цінність маєш,

Не дай місця злобі.!

 

Пильнуй добре свій язик

Людей не судити,

Не вішати їм ярлик,

Дух Божий гнітити.

 

Не ріднися з грішним світом,

Бо світ – то примара,

До землі тебе притопче,

Вкриє чорна хмара.

 

Наколиш ти свої ноги,

Порвеш одежину…

Такі Божі остороги

До тебе, мій сину!

 

Як виходиш ти із дому –

Замкни все негоже,

Бо впаде гріх при тому

На духовне ложе.

 

Людській сину, помолися,

Як іти між люди,

Божій істині скорися,

Тоді й добре буде.

 

Прославляй же свого Бога

За добре навчання,

Щоб дійти до Його порога

З любов’ю, в сіянні.

Божий воїн

 

Молитись за інших – вказівки Божі,

Не бійтесь признаватись, –  то наступ на все вороже.

Спонукайте інших, щоб теж молились,

Перед істиною Божою низько схилились.

 

Молись, хто впав і не може сам встати,

По молитві Дух Святий буде його піднімати,

Нап’ється з рук Божих води живої

Та впевнено стане на ноги свої.

 

Молись за служителя, щоб силу мав для служіння,

Любов до людей, мудрість , терпіння,

За його сім’ю не забудь помолитись притому,

Його діти сплять, як повертається додому.

 

Молись за тих, хто збирає земне багатство,

Злегковажив дароване йому небесне Царство.

Яка ціна за нього Господом сплачена –

Гріхи його стерті, вина йому пробачена.

 

Не будь пасивним, стоячи в стороні,

До тих нещасних, що в духовному багні,

Бо око Боже і над ними є,

Глянувши в серце, находить щось цінне Своє.

 

Велика нагорода за таке клопотання,

Сходить зоря, зоря та рання.

Стій стіною за інших, о сестре, о брате,

Господь хоче кожному нагороду дати.

 

Працюй з натхненням, бо нива дозріла,

Ступай з охотою до Божого діла,

Хоч буде точитись духовна війна,

В світі воїн Божий не шукає добра.

 

Руйнуйте молитвами гріховні твердині,

Стоячи на Слові, на Його вершині,

То є меч духовний, то Слово прророче,

То мудрість, то сила, світло серед ночі.

 

Якщо Господа любиш, живи в Його волі,

Рясні плоди вродять на твоєму полі,

Віддавай себе людям, бо Він скоро гряде,

Таких Господь любить, в Свою славу введе.

 

Ми світло для світу, ми сіль землі,

Про інших думати тобі і мені.

Так нехай наше світло світить перед людьми –

Повертати до Христа із краю пітьми.

 

Вогонь молитви хай над світом горить,

Людей розбудити, хто в земному поросі спить,

Розказати про милість, яка з Голгофи стікає,

Господь грішника любить, його з покаянням чекає.

 

Відкуплення

 

Я собі не належу, а тому не своя,

Мене Христос відкупив, Його Кров пресвята.

Він здобув перемогу на Голгофськім хресті,

Зняв із Свого народу гріхи їх усі.

 

З рабом ніхто не воює, бо він належить комусь,

У Христі я знаходжусь, Йому я молюсь,

Бо Він моя Скеля і Твердиня моя,

Йому Одному служу, бо я не своя.

 

По якому праву ворог наступом йде?

За чуже майно суд для себе знайде.

Наш Бог Всемогутній і все Він створив,

Для ворогів душ людських підземелля відкрив.

 

Ніхто не втече від Господньої кари,

Сили нерівні, сатані не до пари.

Творець із творінням судитись не буде,

Навічно осудить за духовнії блуди.

 

Христос Своїх дітей вводить у славу,

Він за них пройшов Голгофу криваву.

Там, на Голгофі, для нас все звершилось –

Небо з землею воєдино злилось.

 

Славимо Тебе, Всемогутній Бог і Цар,

Ти ворогу душ людських наніс смертельний удар.

Настав час сприятливий на землі,

Христос дав спасіння тобі і мені.

 

Вникайте у Слово, бережіть як дорогоцінну перлину,

Тільки Христос ощасливить всяку людину,

Бо Він наша сила, Він зло переміг,

Переведе Свій народ за небесний поріг.

 

Живе і діюче Слово Нового Завіту –

То наша зброя, з Нього черпаєм небесну освіту.

То меч духовний, то криниця без дна,

То істина Божа, єдина, свята.

 

         ВІРА В ДІЛАХ

             Мат.11:12

 

Величне живе Боже Слово,

Де Дух Святий вогнем горить.

Для віри то – основ основа,

Чрез Слово Бог діла творить.

 

Якщо ти народивсь згори,

Господь прийняв тебе, як сина,

Тобі дав найдорожчий дар –

Слово Своє, де є духовна сила.

 

Всякий вірний на Слові стоїть,

Любов Ісуса його зігріває,

 Іде за Господом в марнотний світ,

Світло несе, Його діло звершає.

 

Храм Духа – наше земне тіло:

Виходить дух – тіло тут же вмирає.

Так само віра, мертва без діла,

Нікого з грішних не спасає.

 

Віра наче людська машина,

Що не працює без пального –

Без діла не іде вперед людина

До Господа Благого.

 

То буде мертвий капітал,

Закопаний в стоячому болоті,

Наче бездушний камінний ідеал

На постаменті в позолоті.

 

Якщо ти віриш та не йдеш

На Божу ниву працювати –

У Царство Боже не ввійдеш,

Благо Ісус не зможе тобі дати.

 

Якщо ще ходять твої ноги,

Якщо ще бачать твої очі, -

Проси в Всевишнього допомоги,

До Його праці йди охоче.

 

Хоча маленьке твоє діло –

Лиш колосок та стеблина –

У вірі стій, вперед йди сміло,

Бо ти є Божая людина.

 

Якщо ти зовсім занеміг,

Молись щоденно за свойого брата,

Щоби його Господь зберіг –

Бо за молитву також йде оплата.

 

Молитва не із легких справ,

Хто молиться, той добре знає:

Стіною ти за інших стань –

Голгофська Кров тебе оберігає.

 

В кого багато – йому дадуть ще,

Як у тій притчі про таланти,

Благо йому струмками тече –

Плоди духовні кращі діамантів.

 

Хай в твоїм серці місце знайде

Всяка Христова справа,

Аж доки сонце над тобою зайде –

Щоб віра у ділах зростала.

 

Бо більшої честі немає,

Як вірно служити Богу –

Щоденно Дух Святий обновляє,

Христос відкрив нам в небо дорогу.

Вічний мир

 

Бога нам не поділити

Між всіма церквами –

Всім Єдиному служити,

Він Один над нами.

 

Всі ми – сестри та брати

В Господі Ісусі,

Кожному свій хрест нести,

Жити в однім Дусі.

 

Обнімітесь між собою

Усі християне,

Хай незгоди йдуть стіною –

Вічний мир настане!

Вибір

 

Чи ти свідомо це зробив,

Що серця двері зачинив

І замість світла там темрява,

Там духи злоби , їх забава.

 

Бо вибрав ти не ту дорогу,

Що йде до Отчого порогу,

Зайшов для себе іншу путь,

Що демони по ній ідуть.

 

Вони тебе в оману ввели,

Навколо тебе сіті плели.

Ти сліпо йшов за ними вслід,

Душі приніс чимало бід…

 

Вона вся в ранах стогне, плаче.

Куди ведеш її, незрячий?

В безодню – там, де морок, тьма,

І виходу звідти нема.

 

Прозрій, відкрий же ширше очі –

Господь прийняти тебе хоче.

Не пропусти спасіння час –

Христос є Пастир для всіх нас.

 

Ось Він стоїть перед тобою,

Звернись до Нього ти з мольбою,

Бо Він твій Друг, Він твій Спаситель,

Він твій Господь і Відкупитель.

 

Христос дає живую воду,

Відпустить тебе на свободу –

Загояться болючі рани,

Вічне блаженство мають християни!

           ВИХІД

 

Перед Богом у молитві

Часто стоять перепони,

Йде пітьма, стає до битви,

Бо такі в неї закони.

 

Спрямовує твою душу

В суєту земную...

Перервать молитву мушу,

Прогнать силу злую.

 

Ось прогнавши злого духа,

Лину я до Бога –

Знов доноситься до слуха:

“Гість” біля порога

 

І веде тебе до ближніх –

Сестри а чи брата –

То до зустрічів колишніх,

То в чужую хату...

 

Кидає маленький човен

У бурхливі хвилі,

Напада з різних сторін –

Вистоять не в силі.

 

Ось у розпачі стою,

Збагнути не можу;

До Господа не дійду –

Ставить загорожу.

 

Своє серце відкриваю

Господу Ісусу:

Ти навчи мене, благаю,

Побороть спокусу.

 

 

 

Чи не вмію я мечем

Добре працювати?

О мій Господи, чом, чом

Так мені страждати?

 

...Я почув тебе і знаю

Всі твої невдачі –

Попроси і Я владнаю,

Серце хай не плаче.

 

“А ти Мене не просила?  –

Серця голос чую –

Свій тягар сама носила,

Йшла на силу злую...”

 

Я за Господом іду,

Іду я по праву,

Тяжку ношу Йому кладу,

Також честь і славу, -

 

І проблеми мої зникли,

Наче сніг весною,

Обновляє кожний день

Живою росою.

 

Щоб ніколи не було

З Господом розлуки –

Віддайте Йому кермо

В сильні святі руки!

 

Алілуя! Тобі хвала,

Господи Ісусе,

Що з Тобою я змогла

Побороть спокуси!

Всесильна Кров Христа

 

Є Божі ангели і є бісовські, злі;

Боротьбу християни ведуть на землі.

Непрошеним гостем наступають на християн,

Сіють в серці розруху, будують свій план,

 

Щоб людям не знати, що є спасіння в Христі,

Слова йдуть ганебні, обіцянки пусті,

Вводять в оману простодушні серця,

Відвертають людину від Христа й Бога Отця.

 

Лиш щира молитва та віра тверда

Задуми зруйнує і втече сатана;

Де буде потрібно, там військо небесне

Дасть повну відсіч і правда воскресне.

 

Хоч сили темряви відкривають вогонь –

Заслони зустрінуть із Божих долонь,

І будуть згасати лукавого стріли

Під правди бронею й щитом із віри.

 

Взявши меч духовний – то є Слово Боже –

Кров Христа всесильна, вона переможе.

Прийде час розплати, наступлять для ворога дні чорні,

Зійде ангел з неба з ключем від безодні.

 

Схоплений, скутий впаде сатана

Туди, де царює морок й пітьма;

В бездонну в’язницю й прислуга впаде…

Господь наш Спаситель скоро гряде!

 

В тривожний час

Дії.1:8

 

О Божий народ, подивись навкруги!

Божа нива готова, дозріла,

Напийся досхочу живої води,

Ступай з охотою до Божого діла.

 

Тобі Сам Господь вкаже путь,

Вкладе в твої руки програму,

Неси Слово людям, що в темряві живуть,

Господь для тебе відкриє ще й браму.

 

Світи там, де працюєш, живеш,

Бо ти світло для світу Господнє,

Духовних плодів для себе збереж,

Вселяй надію в серця спраглим голодним.

 

Сліпих та глухих рабів позбирай,

Розкажи про незнане, небесне,

З широких доріг на вузьки направляй,

Хай душа з мертвих воскресне!

 

Роз’ясни, як людині серце відкрити,

Признавши свої беззаконня,

Навчи їх Бога Живого святити,

А не зображення, як роблять сьогодні.

 

О Божий народ! На ниву спіши!

Так нам велить Слово Боже.

З темряви до світла путь укажи,

Скинути ярмо із себе вороже.

 

На Божій ниві нема безробіття,

Для кожного з нас найдеться діло.

В тривожний час, час лихоліття,

Іди вперед за Христом сміло.

 

Славна подія не за горами,

До взяття готується Церква Христова.

Як станем пред Господом з пустими руками?

Нива Господня для серпа готова.

 

Ось приклад – Ісус та самарянка,

Зустрілися біля джерельної води,

Після розмови, оставивши жбанка,

Побігла людей скликати туди.

 

Ісус зібрав багато плоду,

В людських серцях загорілась іскра.

Суть життя відкрив Він народу,

Раби гріха повірили в Христа.

 

Якщо нема змоги йти на Божу ниву,

Молись за інших там, де живеш.

Ряснішими будуть Господні жнива,

Тоді й для себе сноп ще нажнеш.

 

Напийся досхочу живої води

В молитві перед Господом на самоті,

На ниву іди збирати плоди,

Силу та вміння найдеш у Христі.

 

В час молитви

 

 

І вже не я живу, а Христос живе в мені,

а що живу тепер у тілі, то живу вірою у Сина Божого,

Який полюбив мене і віддав Себе за мене.

Гал.2:20

 

 

Як збираєшся молитись, спершу іди до Христа,

Щоб в твоїм сердечнім храмі засіяля чистота.

Бува, десь оступився – проси в Нього пробачення,

Господь Кров’ю обмиє – вона буде страчена.

 

Ось стоїш на колінах, молишся до Бога,

Серцем слухай, чи не стоїть «гість» біля порога,

Він невидимий, дух злоби, слідить за тобою.

Молитва ноші руйнує, веде за стороною.

 

Лізе він непрошеним до людського духа, –

Господь тебе не почує, бо в серці розруха,

Пропав зв’язок з вічним Богом, провід розірвався,

Щоб духовно не зміцнитись, щоб таким остався.

 

Візьми ти меч духовний, в серці міцну віру,

Молись Духом і нанесеш удари по звіру.

Тоді прослав свого Бога, за все вдячний будь Йому,

Що дав силу наступати на ворожу зграю злу.

 

Богу про все розкажи, що тебе тривоже,

Він слухає молитви, в житті допоможе.

Якщо ти збагатився, Дух в серці палає, –

То ніяка вража сила тебе не здолає.

 

Господь тебе береже як зіницю ока.

Благо тобі потече з святого потока.

Серце своє зберігай, бо там джерело життя,

Ворог лютий наступає, – втікай в Боже укриття.

 

Наша сила в боротьбі, – нічого не зможе,

Тільки в Господі сильні, і Він переможе,

Тому кермо віддай Христу – в Ньому наша сила,

І зміцніють в боротьбі духовнії крила.

 

Не дай ворогу в молитві й одної хвилини,

Вогонь Духа направляй і слід його згине.

Слава Тобі і хвала, Господи наш Боже,

За Тобою хто іде, той і переможе!

 

Вершина науки

 

Передмова

 

Господа душа просила,

Щоб дав їй мудрість,

Йому Єдиному годити

Та зберегти вірність:

 

«Якою я повинна бути,

Якою мені стати,

Та понад усе Бога любити

І вічне життя мати?»

 

Відповідь

 

Так говорить Господь через Слово:

Не переступи Божого Слова,

Воно є істинне, пророче,

Для вірних – то основ основа,

Господь таких благословляти хоче.

 

Як на молитву ти стаєш –

Прощай же свому брату,

Чого в молитві проситимеш,

Отримаєш багато.

 

Просіть і буде дано вам,

Шукайте і знайдете,

Щоб чистим був сердечний храм,

Стукайте і ввійдете.

 

Хто свого Господа шукає,

То він його знаходить,

Господь усім ще й наділяє,

Як в істині він ходить.

 

Люби людей, які навколо,

За ворога свого молися,

Не тільки за близького свого,

Для Господа живи, трудися.

 

Не думай звисока за себе

Та не пишайся же собою.

Такому нема місця в небі,

Господь таких обходить стороною.

 

Всі добрі давання ідуть згори,

Вірним людям за Божим велінням,

Ніколи в серці не говори,

Що кращий ти над цим поколінням.

 

Довірся Господу, як та дитина,

Та віра щоб була тверда,

Бо ти лиш прах – земна людина,

Держися міцно за Христа.

 

З людей Христос скинув ярмо,

В вірних серцях Сам поселився,

Людині вічне життя дано,

Не по заслугах, щоб ніхто не хвалився.

 

Глухим, сліпим показує дорогу,

Де людське щастя лежить.

Хай всякий служить великому Богу,

Христос від гріха їх звільнить.

 

Господь зціляє всякії рани,

Фізичні, духовні, що зробив гріх.

До Нього приходять усі християни,

Світ такого зробити б не зміг.

 

Прославимо Бога за добрі даяння,

Які дані людині з гори,

Щоб не піти їй на вічне страждання

Та щоб не втратити благодатної пори.

 

На всякому місці Бога прославляймо,

До святих небес зводячи руки,

Його дорогоцінне Слово у серце сажаймо,

Бо то є вершина науки.

 

 

Непрощення  

 

Дальше іде непрощення сестрі а чи брату, -

Хай за своє беззаконня одержать відплату.

Заглянути би у себе, у духовне серце, -

Яка вода витікає? Знай – мутне озерце...

 

Гордість тебе розпирає, твоє самолюбство,

Без прощення не виросте в тобі братолюбство!

...І волоче тяжку ношу, скинути не хоче,

Зв’язали пекельні пута, засліпили очі.

 

Заплуталась в павутинні душа, наче муха.

Сили злоби наступають та шепчуть до вуха:

“Не прощай та не мирись!” - в серці чорні хмари,

Гріх на душу положився та ходять у парі...

 

Стань перед Христом в молитві, поклонися в ноги,

Викинь камінь із пазухи, а з серця тривоги –

Позбудешся назавжди духовної драми,

Промінь світла засіяє в сердечному храмі...

 

Заздрість

 

Блаженні чисті серцем, бо побачать Бога,

Бо у них є світле око і пряма дорога;

Не думають про багатство, не заздрять нікому,

Надія їх – Боже Царство, йдуть туди, додому...

 

Бува в людей – заздрість мучить, не дає спокою,

Бо в декого добро пливе, неначе рікою.

Аж від заздрості у них зітлівають кості –

Йдуть всякі недомагання від їхньої злості.

 

Не дивись на грішний світ, що з гріхом обнявся.

Щезне життя його слід – іншому продався

І свою єдину душу положив донизу –

Уподібнена буде до сухого хмизу.

 

Живи з Богом воєдино, йдучи по пустині,

Твої скарби є нетлінні на святій вершині.

Живи, радій, вникай в Слово Божеє глибоко...

Нехай чистим буде серце та світлеє око.

 

Якщо в серці проростає якийсь гіркий корінь –

Самотужки ти не зробиш в собі перетворень.

Віддай Господу свій путь і надію свою –

Ісус сказав: “Йдіть до мене, Я вас успокою”.

 

ГОРДІСТЬ

 

Виростайте в Христі,

А не в своїх очах.

Якщо гордість в тобі –

То духовності крах.

 

Сам себе умаляй,

Будь слугою для всіх,

Своє “я” заховай, -

Бо народжує гріх.

 

Наша гордість – в Христі, -

Більше нам не дано –

На Голгофськім хресті

Народилась давно.

 

Голос Господній

 

Голос Господній кличе іще:

«Народ мій, спирайся на Моє плече.

Сили темряви наступом йдуть,

Заглянь в своє серце, поправ свою суть.

 

До неба звертайся, направляй серце й руки,

Хай з Богом у тебе не буде розлуки.

Стій у молитві, в істині, в Дусі,

Щоб мати силу при всякій спокусі.

 

Молися за тих, хто попереду стоїть,

Бо їхні молитви тобі силу дають,

Щоб Бог посилав Свою мудрість притому,

Зокрема для тебе та Божого дому.

 

Церква Христова на землі як опора,

Черпає світло від Божого Слова,

Вказує дорогу незрячій людині,

Що заснула у поросі  на смертній долині.

 

Надходять страшні, тривожні дні,

Встояти б в істині, перемогти в боротьбі,

Молися за землю,на якій живеш ти,

Щоб зміг до кінця свій путь тут пройти.

ДВА ПОГЛЯДИ НА ЖИТТЯ

 

Дві сестрички-християнки

Стали на розмову:

Про сьогоденні порядки

Та про моду нову.

 

Тут є бідна і багата

В родинному колі.

Бідна живе скромно, свято,

Навчається в школі.

 

В багатої навпаки

Множаться доляри,

Заробляють тут батьки,

Бідність не до пари.

 

І дівчина все купує –

До зими, до літа –

Закинувши остороги

Нового Завіта.

 

І тепер, стоячи вдвох,

Зневажає бідність,

Висловлює думки вслух,

Принижує гідність.

 

Вона бідній розказує,

Які є принади,

Та на собі показує,

Дає їй поради:

 

Модні туфлі на платформі,

З розрізом спідниця –

Вузька, облягає форми,

Так носить столиця.

 

В магазині супермаркет,

Біля стадіону,

Там у відділі “Одарка”

Все є для сезону.

 

Бідна каже, що в сім’ї

Є велика скрута;

Нема за що купить мені,

Потрібна валюта...

 

Та на тобі все – ганчір’я

Із гуманітарки,

Сіре, рябе наче пір’я

У курки-цесарки!

 

Туфлі на твоїх ногах

Нижчого ґатунку;

Вже сиплеться із них прах,

Просять порятунку!

 

Скажу я тобі, сестричко:

“В нас пора прекрасна;

Миловидне в тебе личко,

Та ти несучасна”.

 

...Розсудіть же, мої друзі:

Діалог відбувся –

З Богом хто живе в союзі,

А хто відвернувся?

 

Два погляди на життя –

Різне в них насіння:

Одна сіє в майбуття,

А друга – у тління...

 

       ДО ТЕБЕ ВЗИВАЮ

 

Стогне і плаче пригноблений люд,

В повнім розквіті грабунок і блуд.

Та проста людина не в силах спинить,

А ворог лютує, ненависть кипить.

 

На землі управляє ненаситний халдей –

Жорстокий, підступний, у вчинках страшний...

Жебраками вже стали діди та баби:

Там, де прийдеться, шукають їди.

 

Земляни в гріхах, потонули в невір’ї,

Божків своїх ставлять в хатах, на подвір’ях;

Не знають дороги до Божого дому,

Не віддають слави великому Богу.

 

Божеє Слово не кожен читає –

Зате телевізор безупинно навчає;

Бідную  душу ведуть на смітник –

Там слово ганебне говорить язик...

 

О дай же, мій Боже, пізнать постанови –

Ти ними твориш, положив їх в основи.

Дай мудрість, дай силу, до праці натхнення,

Не згинуть, не впасти в потік сьогодення!

 

Не залишай мене одну на стежині,

Бо трудно на світі без Тебе людині:

Хто руку подасть і хто порятує?

Свавілля тут править, свавілля лютує...

 

Без Тебе, мій Боже, і трава не росте,

Без Тебе, Єдиний, сохне все живе;

Не дай же засохнуть, як в спеку криниця,

Дай віру сильнішу, твердішу ніж криця!

 

Направ моє серце до Себе, до зліту,

Дай мені, Боже, небесну освіту,

А мечем духовним так управляти,

Щоб підступ спокуси зумів відігнати.

 

Я Тебе, Господи, прагну, шукаю;

У відчай впадаю – на Голгофу взираю,

Там, де кувалась, гартувалась броня,

Де доля рішалась світлого дня.

 

Будь милостивий, зміцни мої кроки,

Хай щезнуть навіки гріховні пороки,

А сльози, пролиті з моїх очей,

Обернуться в радість від Твоїх речей.

 

Останні часи, останні йдуть дні..

До Тебе взиваю – дай руку мені!

Обпершись на Тебе, так легко пройти,

Твоє сокровенне не згубить, зберегти.

 

Духом Своїм мене наповняй,

Щоб щедрість Твоя лилась через край

Та щоб одягнутись у білий вісон,

Зійти на ту гору, що зветься Сіон...

До Тебе, мій Боже, благання моє

 

Вислухай, Боже, та не барися,

До мого серця Ти прихилися,

Всели надію через віру,

Дай дар любові, дай повну міру.

 

Коли я в спокусі, на душі скрута –

Розірви Сам пекельні пута,

Бо знемагаю без Тебе, Боже, –

Лиш рука Твоя вивести може.

 

Духа Святого не угашати,

Поможи, Боже, вогнем палати,

Сіяти Слово – живу надію;

Спіши на поміч при буревію!

 

Пройти з терпінням свій перевал,

Як стріл ворожих падає шквал.

Прийди в молитві, Ти наша сила;

О, мій Господь, зміцни мої крила!

 

Прости за путь на смертній долині,

Його «надбання» живе донині.

Гірке коріння – гордість, образа –

Між мною й Тобою духовна проказа.

 

В молитві, мій Боже, простягаю руки.

Я не бажаю з Тобою розлуки!

Тобі чистим серцем бажаю служити,

До ніг Твоїх святих пороки зложити.

 

Кров’ю Твоєю, що стікала з хреста,

Обмитися хочу, щоб була чистота,

Бо Ти прийдеш скоро, щоб забрати Своїх.

Вилікуй рани, що народжують гріх,

 

Щоб в серці не було беззвучного крику,

Який ображає Бога Владику.

Благо Господнє мати бажаю –

Заново збираю, заново шукаю,

 

Щоб збагатилась моя убогість

І у стражданнях була в серці радість.

Виведи, Боже, на нову дорогу –

Вірно служити великому Богу.

 

Прости, мій Боже, за недосконалість,

Дай в серці держати любов та радість.

Бог є любов в трьох Особах одна,

Тобі лиш єдиному честь і хвала!

 

Духовна боротьба

 

Наступають останні тяжкії часи,

Іде боротьба у людських серцях –

Людино, стань на коліна, Господа проси,

Щоб послав силу розбивати ворожі твердині у прах.

 

На всякому місці ворог ставить свій знак,

Стоїть, як ганебне, духа злоби тавро:

Ослаблену душу точить, як черв’як,

Нищить Господній мир та сіє в ній зло.

 

О Цар над царями, над всім Ти Владика!

Ти дав нам Свою духовную зброю –

Вона жива і діюча, в ній сила велика,

В кожний момент може стати до бою.

 

Твоє Слово, Боже, гостріше меча,

На Ньому бо всесвіт стоїть.

То Слово любові, а не палача,

Розбиває кайдани, людськії рани гоїть.

 

Щоб серце було вірне, як у Даниїла,

І терпіння, як мав богобійний Йов,

Щоб людина була готова до Божого діла –

Господь бере таких під Свій покров.

 

З двоєдушним серцем, де Адама сліди,

На духовному фронті тобі не встояти.

Напийся досхочу живої води –

Молитвою та Словом будеш перемагати.

 

Тримайся міцно Новозавітнього вчення,

Що нам залишив величний Божий Син,

Поки не засвітить у серці ранкова зоря –

За Христом йди в покорі і тільки за Ним!

 

Христос з небес світло приніс,

Щоб людині землі не спотикнутись,

Та грішний світ у землю вріс,

Тому з гріхом йому не розминутись.

 

А ті, котрі вибрані, призначені,

Стали світлом та сіллю землі,

Печаткою Духа Святого позначені,

Наступають на зло в боротьбі.

 

Точаться війни, йде остання пора,

Шквал стріл летить на Божу дитину.

Служімо ближньому з любов’ю для добра,

Щоб з честю за Христом пройти смертну долину.

 

Духовне лікарство

 

1 Пет.2:24

Мт.7:7

 

Духовне лікарство є у нас,

Приймається серцем без доз:

Звернись в молитві у всякий час,

А назва Йому – Ісус Христос.

 

Воно лікує всякії рани,

Тіло, душу, духовну проказу,

По вірі буде вам, християни,

Всяка хвороба виходить відразу.

 

За лікування не бере оплати,

По милісті Своїй дає Він його,

По чергах не потрібно за ним стояти –

Від Господа сходить цілюще тепло.

 

Господнє Слово гостріше ніж бритва,

То вогонь нищівний, воно скелю ламає.

Господь бачить, де щира молитва, –

Вірним Своїм Бог просиме посилає.

 

На гори частіше зводьте свої очі,

Не вірте в… Продолжение »