Барвистий метелик

 

Вечір тихий, вогонь горить,

Пітьма землю вкрила,

Метелик на світло летить,

Обпалює крила.

 

Вогонь язиком лизнув

І враз крил не стало –

Він життя перевернув

Радісне, яскраве.

 

Не полетиш в чисте поле

Шукати по квітах нектару –

Ти приречений на горе,

Згорів від пожару.

 

Так буває і в житті

Безбожної людини,

Що недовго живе в тіні

Смертної долини.

 

Біжить туди, де блищить,

Яскраве світло сяє,

Де земне життя бурлить –

А відтак згоряє.

 

Метелик малий, то тварина,

Досвіду так мало…

А тебе що, людино,

У пастку загнало?

 

Господь тобі розум дав,

Дав волю та силу,

Щоб ти думав, міркував –

Та не ліз в могилу.

   БАТЬКІВСЬКА ВІРА

                Мат.7:21

 

Християнин я з роду в рід:

Був ним мій батько, був і дід.

Я батьківську віру маю,

На ніяку не заміняю.

 

Є в нас секти – там штундисти,

Били їх ще комуністи.

Та осталось ще насіння –

Росте їхнє покоління.

 

На нас, християн, не схожі,

А ще звуться діти Божі.

Не ідуть із світом в ногу,

Моляться своєму Богу.

 

Християни хрестик носять

І таких не переносять!

Свою гордість, як намисто,

Носять в собі урочисто.

 

В них ні свічки, ні кадила,

Рука чола не хрестила,

Ні іконів на стіні,

Тільки книга на столі.

 

В їхній Біблії гіпнози,

Бо від неї течуть сльози;

Черпаю я все знання

З молитвеника щодня.

 

Хто такий християнин,

Який в нього є тут чин,

Той, що себе в груди б’є,

Знає, що над ним щось є.

 

Свого Бога він не знає,

Бо Писання не читає.

Який же то християнин,

Як не знає Батька син.

 

О, подумай же, людино,

Йдеш ти вниз чи на вершину,

Роздивись, бо заблудився,

Щоби в морок не скотився.

 

Біблія – твоя скарбниця,

Бо у ній жива криниця.

Боже Слово – меч духовний,

Слово – ще й суддя верховний.

 

Незнання Слова – темнота,

Тому, хто не впізнав Христа.

Христос є двері для овець,

Він бо дає життя вінець.

 

Закинь всі видумки людські,

Вони ведуть у нікуди,

Джерела б’ють чисті, живі,

Іди, як спраглий до води.

 

       БЛАГАЯ ВІСТЬ

(при врученні Євангелія)

 

Дарую вам добру новину,

Дарую вам благую вість.

Читайте, вникайте в глубину,

Вона вам про все розповість.

 

Про те, як Бог послав Сина –

Христос увійшов в грішний світ.

Тільки Ним спасеться людина, -

Говорить Його Новий Заповіт.

 

Слово Боже вас побудує,

Бо в Нім вся премудрість лежить,

Хто по житті з Ним крокує,

Хто по Слову старається жить.

 

Укаже вам путь на вершину,

Де вічне блаженство в Отця...

Прийміть у дарунок найдорожчу перлину,

Наповнюйте нею серця!

 

  БАГАТСТВО ДЛЯ БОГА

 

Чи Я люблю величні храми –

Бездушний камінь, прах земний?

Створив Я землю під небесами,

Я Всюдисущий Бог Благий!

 

Не хочу Я ні срібла, злота –

В недрах землі в достатку є.

Про землю є Моя турбота,

Бо тут подобіє Моє.

 

Навіщо запашне куріння,

Що йде від вашого кадила?

Земля квітуча, земля пахуча –

Моя рука її створила.

 

Вогні для чого? –  світло Я

На землю шлю без перестанку:

Вночі є місяць та зоря,

Вдень сонце встає спозаранку.

 

Служіння рук не вимагаю,

Все Я створив і все – Моє.

Понад усе тебе кохаю,

Прийди такий, який ти є!

 

Убогий дар несеш Мені,

А Я прийму лише безцінний:

Лежить в сердечній глибині,

Він бо є вічний дар нетлінний.

 

Серце відай чистіше злата,

Волю сильну, любов твою;

Як себе любиш – люби й брата,

Мені будь вірний – тоді прийму.

 

 

 

Милість Моя є над тобою,

Кров із Голгофи ще тече,

Вмитий, засяєш красотою,

Обпершись на моє плече.

 

З різних сторін йде Мені слава –

Не в пишних храмах чеснота –

 Стежина йде вузька, кривава

В небесне Царство по сліду Христа.

 

Вавилонська башта

 

Бут.11:1-9

 

І була одна земля,

Мова одна, як треба.

Захотілили люди зробити собі ім’я,

Досягти до вершин неба.

 

Вирішило плем’я Ноя

Таки башту збудувати –

У них була тверда воля,

Щоб неба дістати.

 

Досить цегли наробили,

Смоли назбирали,

У Вавилоні вершили,

В небо поглядали.

 

Була думка в них одна,

Ішли добре справи,

Їхня була така воля,

Бога не спитали.

 

Та не все нам треба знати,

В небесах свої закони.

І Бог рішив наказати,

Помішав їм мови.

 

Стали в світі різні мови,

Йшло нерозуміння,

Захиталися основи,

Пішло все на тління.

 

Для життя дана земля –

Чого іще треба?

Можем мріяти здаля,

Не лізти до неба.

 

Де нема благословення –

Нема волі Бога.

Там не буде завершення,

Там тупік дороги.

 

                 ВІВЦЯ

 

Живе на світі бідна вівця,

Її безпросвіттю немає кінця –

Стоїть у навозі і струпами вкрилась,

В гріховній облозі – та ти би звільнилась!

 

Сидиш в темноті на купі сміття...

До світла іди – там краще життя:

Сонце зігріє, затягнуться рани,

Заживеш непорочно, як живуть християни.

 

Не гай більше часу і смерті не жди,

Спасителя світу скоріше знайди.

Він гріховний тягар зніме із плечей,

Прийми Божий дар нетлінний, святий!

Відкинуте знання

 

Ос.4:6

 

Послухайте Господнє Слово

Усі живущі на землі,

На прю із вами Я готовий,

Забули ви знання Мої.

 

Нема у вас богопізнання,

Ні правди, ні любові теж,

Залізли ви у беззаконня –

Йому у вас немає меж.

 

Земля впаде вся у жалобу –

Нещасний мешканець у ній –

Ви полюбили в світі злобу,

І так вмирає народ Мій.

 

Ти Боже Слово вже відкинув,

То відречуся Я тебе.

Ти на землі духовно згинув,

Твій слід травою проросте.

 

Я вашу славу познімаю,

То кину Я на вас ганьбу,

Від вас лице Я відвертаю,

Ви вибрали собі судьбу.

 

Народ без знань Мій погибає,

Бо він занурений в пітьму,

У дерева сили шукає,

Палицю робить чарівну.

 

Бо затуманились в них очі,

Пішли в гуляння та вино,

Правди нема в словах пророчих,

Знання від Слова для них ніщо.

 

Священик знання стереже,

Та не всі вони в Слово вникають,

Своїми видумками у світі живе,

Гріх гріхом покривають.

   ВІДШТОВХНУЛИ

 

Пішла близьких провідати,

Як колись бувало,

Разом сісти обідати –

Та зло любов вкрало!

 

А погляди на життя

Зовсім несучасні,

Нема в тебе майбуття,

Плани в житті згасли.

 

За що тебе поважати –

Душа збанкрутіла,

Що можна з тебе взяти –

Нездатна до діла.

 

Думаєш про небеса,

Про святі вершини,

Про Господні чудеса,

Дух твій туди лине.

 

Нам би пожить на землі

Весело та сито,

Не думати, що там вгорі,

Бо для нас закрито.

 

Наші шляхи розійшлися,

В нас різні дороги,

Іди та собі молися –

Не вбивай пороги!

 

Хоч словами не сказано,

Вуха не почули,

Та ділами доказано –

Взяли й відштовхнули...

 

 

 

Хоч нас вважають за овець,

Ведених на заколення,

Багатство дав нам Бог Отець,

На небесах заховане.

 

Земне багатство незначне,

Воно лише дочасне –

Господь дає для нас царське –

Вічне та прекрасне.

О Бог, Ти мій, а я – Твій син,

Захований був у глубинах землі...

Із сивої давнини мій почин,

Щоб Ти прославився в мені.

 

Віфліємські простори

 

Зоря ясно освітила Палестинськії поля

Та народу сповістила, що родилось Немовля.

Воно прийшло не із нижніх – з вершин неба висот:

Отцем Того Немовляти є Сам Бог Саваот.

 

В сповитку в яслях на сіні Сам Месія мирно спить,

І в назначену годину справу неба Він звершить –

Збудить Він людей померлих, що у поросі лежать,

Побудує новий храм й розіб’є ворожу рать.

 

Повідчиняє в’язниці, поскидає кайдани,

З’явиться нове плем’я, ім’я їм – християни.

Буде вчити Він народ тьму від світла розрізняти,

Щоб сини землі змогли в Його Царстві проживати.

 

Зоря ясно освітила Віфліємськії простори,

Небо радість посилає і звучать ангельські хори.

Бог дає людям спасіння, відкриває небеса,

Піднімає людей з тління, в серці творить чудеса.

Гнівне чавило

 

Хто це гряде із Едому,

Одітий у шати,

В пишному убранні Свому,

Що владний спасати?

 

Влада на раменах Його,

Одежа червона,

Бо топтав Він у чавилі

Виноградні грона.

 

Сам топтав Він те чавило,

Ніхто Йому не поміг,

Соком Його обризкало

З голови аж до ніг.

 

Топтав у гніві народи

Він в великій люті,

Дике насіння дало сходи,

А народам муки.

 

Він є вірний і правдивий,

Ім’я Йому – Славний,

Люблячий та милостивий

Цар небес державний.

 

Не опинитись би нікому з нас

У гнівному чавилі,

Поки сприятливий час,

Вгору підем в силі.

 

Бо осталось часу мало

Для всякої марноти,

Щоб земне життя не вкрало,

В силі Духа будем йти.

               ГОЛОС КЛИЧЕ

 

Ким хочеш ти бути – половою а чи зерном,

Зібраним в житницю Господом Христом,

Чи бур’яном, будяччом, терниною?

Сам вибирай, адже звешся людиною.

 

Якщо ти полова, яку вітер разносить,

Не бажаєш почути, як Бог тебе просить,

А гордо і сліпо йдеш до мети,

Щоб щастя спіймати серед суєти, -

 

Ворог припровадить тебе до біди;

Ти сліпо за ним повертаєш сліди,

Бездумно крокуєш на ешафот,

Бідний, незрячий, грішний народ!

 

За першою смертю наступить і друга;

Ти вибрав для себе лукавого друга –

Зумів заманити у своє сільце,

Тепер ти у лапах, замкнулось кільце.

 

О бідна вівця, сліпа і глуха,

Бо не впізнала свого пастуха...

У вовка на тебе нагострені зуби:

Ти жертвою стала, кінець тобі буде!

 

А могла би вийти на небесні простори,

Глянути оком на луги неозорі,

Де трави духмяні, небесна краса –

Отець приготовив Його чудеса.

 

На сонці би грілась, в промінні купалась,

З життям-блаженством ти би спізналась,

Ніздрі лоскотала б шовкова трава,

Та воду би пила з живого русла.

 

 

 

Стоїть там величний святий Божий трон,

Отець одягнув би у білий вісон,

Наяву би зустріла Спасителя світу,

Що розбиває кайдани, дає крила для зліту.

 

А час вже короткий, останні години,

Поки голос лунає, відізвись же, людино!

Прокинься від сну, відкрий свої очі,

Прийми дар безцінний з любов’ю, охоче...

 

А голос все кличе: “Я жду, навернись

Та від гріха навіки зречись!”

Господь відкупив дорогою ціною

І хоче Він бути навіки з тобою.

 

Голубий екран

 

Ти захоплений світом кінозірок,

Серцем вбираєш штучну красу…

Краще зроби вирішальний крок

І серце віддай Ісусу Христу.

 

Він поведе тебе в святі небеса,

Узриш, що не могло і приснитись –

Там вічне життя, любов і краса.

Спіши, щоб не запізнитись!

 

Під сонцем немає людині добра,

Адже землю звуть долиною плачу.

В муках родилась, так само до гробу пішла

Та хліб здобувала у поті гарячім.

 

Для вірних Господь приготовив усе –

Ті оселі береже небесна сила.

Христос твою єдину душу спасе,

Пішла в небуття холодна могила.

 

Руйнівні сили відкинь від себе,

Не дай себе у пастку загнати.

Щасливе життя Господь має для тебе –

Навіщо тобі вічно страждати?

 

Горе нечестивим

Іс.29, 48:22

 

Кара прийде для людей нечестивих,

Бо відкинули закони Бога Творця,

Живуть неправдою, тиснуть людей справедливих –

За те будуть мати печального кінця.

 

Господь Саваот тоді громом та трусом

Шумом великим, жахливим вихром,

Їдким полум’ям, невгасимим, вогнистим,

Навідає землю, наповнену горем та злом.

 

Понижений, будеш з землі говорити,

Звучати приглушено буде твій звук,

Вогню сердечного, палаючого тобі не згасити –

Спокою не буде, зазнаєш печалі та мук.

 

Стане народ як полова, яку вітер розносить,

Бо підняли голову на святий Божий трон,

Дехто із них з горя заголосить

Та натовп народів піде на Сіон.

 

Вороги оточать, насиплять вал високий,

Оточать та стиснуть тебе звідусюди…

О, святий Єрусалим, ти не одинокий,

Господь за тебе воювати буде.

 

Господь дасть почути величний Свій голос

У бурі, дощі та в камінному граді,

Поникне людська душа, як скошений колос,

Бо великий Господь став у засаді.

Понищені будуть, хто за кривду дбає,

Хто судить людину за слово одне,

Хто з бідного останню світину знімає –

Той від гніву Божого між мертвими впаде.

 

Потоком сірчаним Господь буде палити

Царів та кровожерливу людину.

Такого вогню ніхто не зможе згасити –

За скоїні злочини, за жорстоку провину.

 

О, народ нечестивий! Ви Боже творіння,

Всім так мало відміряно літ на землі…

Господь вас чекає, в Нього велике терпіння,

Покайтесь, щоб не опинитись в невгасимому вогні!

 

Голгофа стоїть, як свідок, донині,

А з неї тече для всіх Божий дар.

Ідіть до Христа – Він прощає кожній людині,

Відверніться від зла, щоб не зазнати ціх кар,

 

Щоб вам прославляти Господнє величне ім’я:

Він дивне вчинив – затух Божий гнів.

Хвалу Йому за славні діла співає земля,

Бо Господь – наша сила і наш спів!

          ГРІХ НА ДУШІ

 

В чорний колір забарвив гріх душу,

Обнявшись, по світу йдуть,

Собою сумління приглушив, -

Таких нечестивими звуть.

 

Живеш у гріховному бруді,

Гріх тягне донизу тебе

В щоденних гуляннях та блуді...

Колись же відплата прийде.

 

Літа проминуть, наче сон,

Відбурлить молодеє вино,

Поглядаючи вже на перон:

Там твій потяг чекає давно.

 

Понесе в таємничую даль,

В невідомі краї та світи,

А на серці гіркотна печаль:

Як такою у вічність ввійти?

 

Грішників жде Сам Господь,

Іншого путі не дано;

До Нього без стуку приходь –

Від Нього спасіння прийшло.

 

Він світлом тебе освітить,

Обмиє, очистить тебе,

Він серце твоє звеселить,

Тягар із душі Він зніме.

 

Дух істини всьому навчить,

А істина дарує свободу.

З Христом тобі в вічності жить,

Питимеш благо, як воду.

 

         ДВІ ДОРОГИ

 

Дві дороги для людини –

Вибирай любую,

В межах смертної долини

Вниз чи вверх крутую.

 

Вниз широка наче море,

Йди, не оглядайся,

Наче шляхи неозорі –

Гуляй, пий, втішайся!

 

Насолоду пий як воду,

Поки кров ще грає,

Ніби сам вибрав свободу?

Ні, вели чорні зграї:

 

Ходять вони тихо-тихо,

М’ягко стелять ложе,

А за ними іде лихо,

Руйнівне, вороже.

 

Станеш наче блудний син –

Розтратив все, що мав...

Шлях твій звузився на клин,

Подумай, щоб не впав.

 

Хоч тепер ти не збагнеш –

Бажав для себе високого зліту –

На планеті, де живеш,

Щастя – в світлі Нового Завіту.

 

Вибирай тепер, вибирай

На землі для себе дорогу:

Їх є дві – в пекло та в рай...

Довірся Великому Богу!

ДОПОМОГА З ГОРИ       

 

Знову збираються хмари дощові,

Зірване листя над землею летить,

Вітер насвистує мелодії свої,

Людина не в силі стихії спинить.

 

Гусінь в саду своє діло зробила,

Скрізь павутиння своє розстелила.

Хто її спинить, хто осудить її?

Вона не підвладна людині землі.

 

А на рослинах попелиця, жуки,

Наступом йде, мов пливе із ріки.

Де рятунку шукати, де віднайти?

Людина шукає та не може знайти.

 

Роблять отруту щорічно нову,

А наслідок тут, він – наяву:

Отрута з рослини йде у плоди,

А ми споживаєм, - ось тут розсуди.

 

Птахів –санітарів все менше стає,

Отрута зробила діло своє.

Людина обійшла Бога стороною,

Осталась сама із своєю бідою.

 

Взявши у руки свої кермо,

Її вниз потягнуло, засосало багно,

Віддай все Творцеві неба й землі,

Бо мудрості Божої не збагнути тобі.

 

А мудрість людини захована в Бозі,

Не лякайся, людино, не живи у тривозі,

Стань на коліна такий, як ти є,

Проси - і прийде поміч з гори.

 

ЕКСПОНАТ ДЛЯ СВІТУ

 

Над світом згущаються хмари,

Грім з блискавицею ось-ось загримить.

На тебе, о земле, ждуть непосильнії кари

Та більшість людей у поросі спить.

 

Так, як колись не впізнали Месію,

Не прийняли серцем Царя із Царів,

Приніс правду на землю, Слово Своє сіяв,

В Нім світло, вогонь небесний горів.

 

В давнину Ной для себе ковчег будував,

Робив все по Божому Слову на славу,

Сім’ю свою та по парі тварин заховав,

Мав віру, надію, до Бога пошану.

 

Як свідчення нам, він донині стоїть

У мерзлих снігах Арарату,

Про Божий гнів над землею свідчить –

Поколінням прийдешнім для експонату...

 

ЄДИНЕ СЛОВО

 

Один є Бог над нами,

Дух, душа, тіло в нас,

Єдиними путями

Ісус Христос нас спас.

 

Конфесій є багато –

Віра в Бога одна;

Вона нас підіймає

У висоту із дна.

 

Бог дав нам Своє Слово,

Єдинеє для всіх,

Щоби воно служило

Світильником для ніг.

 

Усі ми Його діти

Із пороху земного,

Короткочасні квіти,

Вертаємось до Нього...

 

Його любов нас гріє,

Одна надія в нас,

Лиш би при буревіях

Вогонь в серці не згас.

 

Усі ми сестри, браття,

Котрі живуть в Христі;

Чому такий розбрід

Стрічаємо в житті?

 

Єдине Боже Слово

Судитиме нас всіх,

Кожний перед Суддєю

Предстане за свій гріх.

 

І тих, що так батьківську

Лиш віру бережуть...

А справа не в батьківстві,

А в Господі вся суть!

 

Не кожен, хто говорить

“Ти Бог мій і Господь”,

У відповідь почує:

“У Царство Боже входь!” –

 

А той, хто волю Божу

Виконує по Слові,

І день, і ніч роздумує

Про вчення він Христове...

 

Слово Боже читайте,

Святі Його перлини –

І благодать вас знайде,

Ніколи не покине!

 

ЖЕРТВА ДЛЯ БОГА

                        Іс.1

 

Не хоче Бог жертви без покаяння,

Бажає, щоб жили згідно Писання.

 

Не приносьте більше марнотного дару, -

Господь відвернеться, пошле вам ще кару.

 

Огидним стало ваше кадило,

Неначе з мерзотою повне барило.

 

Навчіться цінити добро, а не зло,

Щоб вдові й сироті завжди добре було.

 

Прийдіть, правуватися буду  із вами,

Такі, як ви є, з своїми гріхами.

 

Я обмию, очищу і прощу провину,

Буду тобі Богом, а ти мені сином.

 

Постав перед себе науку Мою,

Тоді неси Богу похвалу свою.

 

Хто чистую жертву Богу несе –

Такого Бог любить, такого спасе.

 

Живе джерело

 

Рим.10:17

 

Славне та вічне Євангеліє Христове –

То сила Божа на спасіння,

В Нім воля Бога Творця покладена в основи,

Через віру людям йде благословіння.

 

На Слові всесвіт стоїть,

Не захитається ніколи,

Хоч простоїть міліони літ –

Євангеліє – то вища школа.

 

Дух Святий – наш вірний Учитель,

В Слові показує духовну глибину,

Про любов, що приніс наш Спаситель,

Звільнив людину від пекельного вогню.

 

Людина даром оправдалась

Через віру в Ісуса Христа,

Навіки з Всевишнім Богом з’єдналась,

У неї є Отець, вона не сирота.

 

О люди, ставте на висотах Боже повеління,

Прагніть щирого словесного молока,

Щоб очистити Словом порочне сумління –

А заповідь Божа не буває важка:

 

Любити інших, як себе самого,

Величного Бога ставити на чолі.

Не збочуй з науки Євангелія Святого –

Буде тобі добре жити на землі.

 

Неси світло людям, що у пітьмі,

Бо закриті в них очі та вуха.

Господь над тобою, допоможе тобі,

Тільки уважно слухай Святого Духа.

 

За успіхи в житті духовному

Прославляй Бога Отця та Христа,

Він бо простив наші діла гріховні,

Вірним відкрив двері в святі небеса.

 

Щоб не засохло живе джерело,

Словом та молитвою його укріпляй.

Щоб там у світі з тобой не було,

Прославляй свого Бога, за все прославляй!

Живий потік

 

Жива вода біжить потоком,

Бере початок з джерела,

Тече могутньо і глибоко

Із серця Господа Христа.

 

Всякий спраглий іди, щоб пити,

В живильне Боже джерело,

Він душу хоче оживити,

Христос нас любить, як ніхто.

 

Господь життя вам хоче дати,

Він на Голгофі виграв бій,

Зійшов з небес грішних спасати,

Він Відкупитель твій і мій.

 

Ідіть і пийте живу воду,

Вдивляючись в глибінь, на дно.

Замість неволі – візьміть свободу,

Щоб Бог і ми були одно.

 

За земним порогом

 

Не думай, людино, що йдеш в небуття –

За земним порогом є вічне життя.

 

Вгору трудно йти, бо вузенька тут путь,

Небагато землян по ній ідуть.

 

Широкою дорогою зручніше пройти –

Нема в ній життя, немає мети.

 

Вузький путь – нелегкий, тернистий, крутий,

Пройти його треба, щоб ти був святий.

 

Не сам ти підеш, Господь пред тобою,

Він дасть тобі силу в боротьбі у двобою.

 

Надійся на Нього, люби понад все,

Христос лиш єдиний твою душу спасе!

ЗЛОЧИНЕЦЬ-СПОКУСНИК

 

Наш предок первісний Адам

В серці вину шукав не там –

Причину своєї вини

Не став шукати в сатани.

 

Як перед Богом він представ,

То сам себе він оправдав:

“Дружина, що мій Бог привів,

Зірвала плід, його я з’їв”.

 

Хоч Бог сказав Адаму Сам –

Дружини не було ще там –

Не їсти з дерева добра і зла,

Як тільки вкусиш – смерть твоя.

 

Як бачим, обвинив дружину,

Свою жадану половину.

Що Бог зробив, ми добре знаєм,

Та попрощалися із раєм.

 

Така людина з давнини –

На себе не бере вини.

Як заглянути в середину –

Диявол сплів вже павутину

 

І Божий голос заглушив.

Тут гріх гріха вже породив.

Сам вирватись не має змоги,

Жертву проводить до барлоги,

 

Та вихід є лише один –

Там на Голгофі Божий Син

Життя віддав Своє за нас,

Прийде на поміч у всяк час.

 

Господь Ісус Його зовуть –

Він Істина, Життя і Путь,

І Він нас любить, Він нас жде,

Без черги кожного прийме!

 

Звершилось

 

Господь царює, нехай земля тішиться,

Нехай радіють численні острови,

На голгофському хресті Ісусом звершилось –

Вийшли на волю колишні раби.

 

Отець небесний послав Свого Сина,

Щоб в жертву дати як викуп за гріх.

Непорочний Агнець взяв на Себе провину,

В стражданнях та муках відкупив нас всіх.

 

Хто у той час догадатись би зміг,

Що Син тесляра та Марії

Поставить влади та начальства на сміх,

Народи землі житимуть в надії.

 

Хоча донині існує грішна земля,

Людина спустошена, смерть їй судилась,

Господь Ісус прийшов не як суддя,

Любов, милість приніс, на Голгофі звершилось.

 

Він і зараз дух, душу зціляє,

Кров ще тече з Його святих ран,

Дух Святий наші серця обновляє

Та направляє в небесний Ханаан.

 

Очищені, освячені стали синами,

Кров Христа змила ганебне тавро,

Сам Господь веде їх Своїми шляхами,

Щоб були святими, робили добро.

 

Він хоче простити, Він хоче обняти

Змучені, знедолені людськії серця,

Адже Йому прийшлось за них страждати,

А часу так мало, все йде до кінця.

 

Хто спраглий є, хай йде і п’є,

Поки Господь дає даром живую воду,

Бо милість Господня над тобою ще є,

Спіши до Нього, Він дає свободу.

 

В Його царстві ворога людських душ немає,

Спокуси пішли слідом за ворогом тим,

Там пісня радості в просторі лунає,

Пекло і смерть щезли, як дим.

 

Господь царює, нехай земля тішиться,

Мудрість народів обернув в глупоту,

Хто Його любить, до книги життя запишеться,

Слава Христу, слава Христу!

Знецінений мідяк

 

Дорогоцінну перлину міняєш на дешевий мідяк,

Душа світ полюбила, найшла в ньому смак,

Забувши, що наступає довгожданна пора:

Не для смерті, страждання, а для добра.

 

Хто зневірив тебе, хто тебе обділив?

Відкинь те земне, Господь тобі небо відкрив!

Там все для вірних жде напоготові:

Небесне життя не земне, а зовсім нове.

 

Не зазнаєш нестатків, старості, хвороби,

У твоє серце ніколи не ввійдуть жалоби,

Розкошуватимеш у сімействі Отця, –

І тому блаженству не буде кінця!

 

Неможливо любити Бога та світу –

Так слово говорить Нового Завіту,

Вгору не піднятись з габаритом земним,

Останешся ошуканим, бідним, з нічим.

 

Зароблені гроші інфляція з’їдає,

Знецінюється державна валюта,

Духовна цінность ніколи вартості не втрачає,

Вона стабільна і міцна, бо до Скелі прикута.

 

Господь чекає, бо любить, життям Своїм за Тебе платив.

Хто ще буде тебе так любити, як Він полюбив?

О, подумай, душа, оціни, постав на вагу,

Прославляй свого Господа – надію живу.

 

Шануй свого Бога, всім серцем люби,

Дорогоцінну перлину пильнуй, не згуби,

Піднімай вгору очі – там небес голубінь,

Всім своїм єством до Господа линь.

 

Хай, все, що дихає, славить Боже ім’я,

Спасені народи житимуть, як єдина сім’я,

Буде нове небо та нова земля,

А Всемогутньому Богу честь і хвала!

ЗОЗУЛЯ

 

Зозуля, зозуля – маленька пташина,

Не любиш ростити ні дочки, ні сина...

Яйце підкидаєш в чужеє гніздо,

Бо діти для тебе – то вічне ярмо.

 

Співала б ти дітям “ой люлі, ой люлі”,

Та з матері ти перейшла у зозулі...

Дітей породила, не люблячи їх,

По світу пішла, людям на сміх.

 

Дітей залишила, забравши лиш пса –

Бувають на світі такі чудеса...

Виглядають маму заплакані очі,

Та серце холодне і слухать не хоче,

 

Собака не кине, але ти людина,

Бо мати на світі єдина-єдина...

Та тіло твоє з часом постаріє,

Любов випадкова тебе не зігріє;

 

На смертній долині дощі, заметілі,

А в серці печаль та хвороби у тілі.

Зігрітися треба, та де той вогонь? –

Немає тих рідних ласкавих долонь..

 

Сімейне гніздо ти сама зруйнувала,

Бо кращі літа чужинцям віддала!

Співай же, зозуленько, “ку-ку, ой ку-ку!”

Де ж зиму зустрінеш, на якому суку?

 

Покинула своїх маленьких дітей –

Отой дар безцінний, Божий, святий...

Кинула дар та ще й притоптала –

Себе ти любила, комфорту шукала.

 

Скарбів не знайшла на землі ні на небі,

Гріхи в нагороду лишились для тебе...

ІДЕ ПОРА ОСТАННЯ

 

Прийшла весна. Як зацвіло –

Вдарили морози...

Не виросло, відійшло –

Навернулись сльози.

 

Стоять велетні горіхи

Наче живі трупи –

Людям не дадуть потіхи

Цвіт з листям на купі...

 

Серед літа – наче осінь:

Сонце як пригріло –

Косарі уже не косять,

Бо на пні згоріло.

 

Вийдеш в садок серед дня –

Бо така спекота! –

Тут завелась мошкара,

Не відкриєш рота;

 

Наче в вулику шипить,

Листя покрутило...

Ніхто того не спинить –

Мов градом побило!

 

...Яке зерно ми сіяли,

Такі зберем плоди, -

Бо посіяне прокляття

Дало свої сходи.

 

Земля уста відкриває,

Просить вона пити;

Вона своє діло знає –

Їй треба родити.

 

Ідуть хмари дощові –

Та все стороною...

Тільки вітри грозові

Женуть пил собою.

 

...Чи вміємо оцінити

Таку непогоду,

Що земля не може дати

Людям свого плоду?

 

На заході України

Рясні дощі ллються,

А на сході – лиш краплини,

Ніби з нас сміються.

 

Іде пора та остання,

По землі крокує,

І збувається Писання –

Лихо скрізь чатує...

 

ЛІКАР

 

Відціджуєш комара,

Ковтаєш верблюда,

Бо вибрана путь не та –

В очах повно блуду.

 

Лікар в тебе є Святий,

Що дає прозріння.

Навернись, серце відкрий, -

Він дає спасіння.

 

В твоїм серці лежить гріх,

Прикритий пітьмою,

Христос вибілить тебе як сніг,

Буде навіки з тобою.

 

Людина під сонцем

 

Людина під сонцем на світ народилась,

Для неї терниста дорога відкрилась;

Людина вмирає, відходить до гробу –

Кидає нестатки, незгоди, хворобу.

 

Смерть для людини краще за життя,

На смертній долині усе марнота;

А ще краще тому, хто не народився –

Не бачив чину людського та не трудився.

 

Стережи в житті свою ногу,

Коли направляєшся до Божого порогу,

Бо жертва безумного – то марнота,

Іншого не знає, крім чинення зла.

 

Бог наш на небі, а ти на землі,

Нехай сповняться обіти твої.

Багатство – для плоті, а плоть тимчасова,

Пильнуй, щоб була храмом Духа Святого!

 

Бо з пороху взятий і вернешся в порох,

Все в світі марнотне і зникне як шорох.

Що Бог покривив – не випростати:

Ось так нам і жити, ось так і зростати.

 

Не будь справедливий та мудрий над міру,

Воно тебе знищить, підеш під офіру.

Бо істинна мудрість далека від тебе,

Її не постигнеш, нема в цім потреби.

 

Немає людині під сонцем добра,

Є Бог над тобою, а все марнота.

На Нього надійся, до Нього взивай,

Служи Йому вірно – ввійдеш в рідний край!

Месія гряде

 

Іс.61

 

Вже наблизилося літо,

Іде Божа благодать –

Господь Нового Завіту

Відкуплення хоче дать.

 

Дух Господній на Мені,

Сумирним звіщаю:

Сила Божа в рамені,

Світло в тьмі засяє.

 

Сліпі будуть прозрівати,

А криві ходити,

Спраглих буду напувати,

Мертвих воскрешати.

 

Повідчиняю в’язниці,

Відпущу на волю,

А скалічені серця

Я зцілю без болю.

 

Не будуть вже в полоні,

Злого царства слуги,

Будуть у Божій долоні

З небесної округи,

 

Щоб потішилися ті,

Що були в жалобі –

Будуть вони в радості

Та в п