БАТЬКІВСЬКІ РУКИ

 

О Бог, Ти мій, а я – Твій син,

Захований був у глубинах землі...

Із сивої давнини мій почин,

Щоб Ти прославився в мені.

 

О мій Господь, я Твоя доня –

Виткав мене в материнській утробі,

Зігрівала теплом Твоя долоня,

А сила моя тільки в Тобі.

 

В людську храмину вселив Свій Дух,

Живуть вони у Твоїй силі.

В Твоїх дітей – духовний слух,

Тепер з Тобою ми єдині.

 

Батьківські руки в вічність ведуть

Через ріки, гори та долини,

Батьківські руки нас стережуть

З появлення на світ дитини.

 

Якщо й опинишся серед тісноти,

Хоч сядеш на краю зірниці –

Господь за тобою завжди буде йти,

Берегтиме як ока зіницю.

 

Не будеш боятися страху нічного,

Ні бурі, ні грому щодень,

Бо твоя надія – на Бога Благого,

Він рядом з тобою, неначе та тінь.

 

О Батьку небесний, Ти вибрав мене,

Ще як основи закладав для світу,

Хай мудрість і сила Твоя обніме,

Щоб зміцнилися крила для зліту!

 

Я радуюсь в Тобі, що Ти такий є –

Славний, сильний, багатий.

Вибраних ведеш у Царство Своє –

Вони будуть Тебе величати.

 

О вірний мій Батько, я рук Твоїх син,

Дав радість, дав мир, а не жалоби...

Хотя би світ зійшовся на клин –

Не залишиш, не кинеш мене духам злоби!

 

Прославлю з хвалою Твоє ім’я:

Величне Воно є і грізне.

Ти наша опора, щит і скала,

Пасеш Ти нас жезлом залізним.

 

Стояла над прірвою около безодні,

Де морок та одна гіркота...

Та любящі  руки Господні

Привели мене до Христа.

 

Христос наш Спаситель пішов на страждання,

Щоб зняти з людини гріховне ярмо.

В серцях засіяла, немов зоря рання,

Надія, бо вічне блаженство дано!

 

І світ вже для мене розп’ятий,

А я розп’ята для світу,

Стремлюсь йти вперед, бо дух мій завзятий,

Живу по вірі Нового Завіту.

 

Ніжні любящі Батьківські руки –

Ми бачимо всюди їх по ділах –

Хай з вами не буде ніколи розлуки

До зустрічі з Господом в святих небесах!

      БЛАГОДАТЬ

      Фил.4:6-7

 

Благодать у нас є Божа,

В серці нашому лежить.

Вона стоїть мов сторожа,

В ній вогонь небес горить.

 

З нею йдемо ми по світу,

В неї силу ми берем,

З неї черпаєм освіту,

Доки в вічність перейдем.

 

Не обмежуй її сили –

Прийде простір в тісноті,

Підіймеш духовні крила,

Станеш ти на висоті.

 

Ворог в душу заглядає,

Хоче тебе завалити.

Дух Святий тебе чекає,

Жде, щоб Його попросити.

 

В Нього сила є велика,

А мудрості там безмежно...

Тихо, мирно і без крику

Проведе Він обережно.

 

Нахиляйте свої вуха

І до Бога поспішіть,

Слухайте Святого Духа:

В Нім премудрість, Він навчить.

        БОГ І ЛЮДИНА

 

Бог всесильний – наш Отець,

В Нім початок і кінець.

Ти величний наш Господь,

А ми лише слаба плоть.

 

Ти в віках і над віками,

Ти прославився ділами,

А людина – наче пара:

Висохла і стала хмара...

 

В Тебе велич і краса,

Твоя земля і небеса,

Все держиш в Своїх руках,

А людина, наче прах.

 

А з Тобою ми сильні,

Бо ми діти всі твої.

Хай несеться Тобі слава,

А над всім – Твоя булава!

 

 

     БОЖА СІМ’Я

 

Ми у Христі народились,

Церква – дружная сім’я;

Ми усі тут поріднились,

Кожний є Боже дитя.

 

Ми у Христі народились,

В нас один є Бог Отець;

Агнця кров’ю ми обмились, -

Тут закону є кінець.

 

Благодаттю ми спасенні,

Яку дав нам Господь,

В царство Боже зачислені, -

Дух, душа, а не плоть.

 

    ВДЯЧНІСТЬ

 

Ми дякуєм, Отче,

За небо відкрите,

За Слово пророче

В любов оповите.

 

За руки простерті

До Своїх синів;

Гріхи наші стерти

Ти Сином зумів.

 

За Духа Святого,

Що Він в нас живе –

А сила від Нього

До нас же пливе.

 

За Слово Завіту,

Гостріше від бритви,

Хвалу принесемо

На крилах молитви.

 

То наш меч духовний

В нерівному бою,

У світі гріховнім

Дав силу нам Свою.

 

Ми вдячні за Сина

Від роду до роду,

Надіє єдина,

Приніс нам свободу.

 

За сонце і місяць,

За яснії зорі,

За хліба окраєць,

За рідні простори.

 

За небо безкрає,

За спів солов’я

Душа прославляє

Господнє ім’я!

 

Бо в час неспокою,

В момент катастрофи,

Захистить собою

Кров із Голгофи.

 

А всі сили злоби

Та військо вороже

Встояти не зможе

Пред Тобою, наш Боже!

 

Ти Всесвіт створив,

Ти в віках над віками,

Ти все наповнив,

Ти славний ділами!

 

Не будем журитись

І плакати тоже –

Хто може змагатись

З Тобою, наш Боже?

 

Лиш гріх роз’єднати

Нас може з Тобою,

Тут треба стояти

У вірі горою.

 

Якщо і впадемо

У гріх, у спокусу,

В сльозах віднесемо

Господу Ісусу...

 

О, милий наш Боже,

Тобі наш поклін!

Хто встояти зможе?

Ти Бог над усім.

 

Будем прославляти

Піснею, словом,

Будем величати

Тебе пред престолом!

 

          ВЕЛИКА РІДНЯ

 

Церква Христова – стовп і опора,

Ворота пекла її не здолають.

Церква Христова – правди основа,

Хай всі невірні про це пам’ятають.

 

Церква Христова – велика рідня,

За Христом іде нога в ногу.

Світ пізнає її зблизька, здаля –

Господь дає силу та допомогу.

 

Церква жива – в ній Божий вогонь,

Вона перед дверима неба;

При нестатках людини не стоїть осторонь –

Поспішає на поміч до тебе.

 

Якщо ти нагий – вона одягне,

Поділиться хлібом з тобою;

Якщо прийде горе – вона швидко збагне,

Буде стояти в молитві стіною.

 

На Церкву Христову чорні полки йдуть,

Хочуть її тут придушити.

Битва силу дає, укріпляється путь,

Загартована в битвах, стає більше творити.

 

Христос є Церкви головою,

Церква наступає на всякеє зло,

Господь управляє, заслоняє Собою –

То велика рідня, то тіло Його.

 

 

ВЗІРЕЦЬ ДЛЯ СВІТУ

 

 

Покладайтеся на Бога,

Хай щезає вся тривога,

Та візьміть вчення Христове,

Покладіть його в основи.

 

Через Нього йде пізнання,

Його слова – то навчання,

То безмежний океан

Для нас, вірних християн.

 

Скинувши стару людину,

Плекать віри насінину,

Багатійте  чеснотою,

Благодаттю святою.

 

Хай в серцях мир запанує –

Мир Христів бо Він дарує.

Все робіть в ім’я Христа,

В Нім вся наша повнота.

 

Світу будьте за взірець,

Бо так повелів Отець.

Хай росте вчення Христове

Та зростайте в Його слові.

 

Від Адама до Христа

 (Нова людина)

 

Життя людей почалось від Адама,

Людей землі він ввів у гріх.

Так скоїлась велика драма,

І вийти з неї він не міг.

 

До сьогодні народ томиться:

Глухі, сліпі, гріху раби,

Бо не впізнали, як годиться,

Христом відкритої доби.

 

На землю Сам Христос зійшов

Та одягнувся в людську плоть,

Великі тут діла звершив

Дивний наш Спаситель Господь.

 

Гріховне життя від Адама іде,

З часом стала нова ера – Христова.

Хто Христа ревно шукає – знайде,

Така людина стає зовсім нова.

 

Цю нову людину Дух Святий будує,

Навчає, показує нову дорогу,

За її духовним життям слідкує,

Щоб служила вірно великому Богу.

 

В такій людині йде боротьба,

Дух Святий її за Христом направляє,

Міняється людина та її по світу ходьба,

Вона в Господа мудрість та силу черпає.

 

На вибраних людях лежить милосердя Боже,

Намагаються вірно Йому служити,

Їх світ не сприймає, ставиться вороже,

Та їм доводиться й ворогів любити.

 

Такі люди стають новим творінням,

В них проявляється подоба Божа,

Вони покоряються Божим повелінням,

Хоч їх переслідує навала ворожа.

 

Людина через віру серцем радіє,

Проявляючи велику любов до Бога,

Хоч дух злоби на землі шаленіє –

Вона не боїться нічого.

 

Бог у ній поселився, тут Його храм,

Дух Святий в людині постійно перебуває,

Свідчить, що за земним порогом, там

На людину вічне блаженство чекає.

 

Вона старається всім добро робити,

По сліду йти Ісуса Христа,

Хоч приходиться зневаги переносити,

Щоб в духовному храмі була чистота.

 

Шукайте, люди, дорогу до Бога,

Ваша душа посоромлена не буде,

Христос доведе до небесного порога,

За Його піклування прославляйте Господа, люди!

 

ВИНОГРАДНА ЛОЗА

 

На родючій землі

Виноградар лозу посадив,

Доглядав усі дні,

Він тендітну галузку ростив.

 

Виногад в землю вріс

Із корінням міцним,

Став високий на зріст

Із гіллям густим.

 

Виноградар – Отець,

А Лоза – наш Господь.

Він Учитель сердець,

На Якім росте плід.

 

Без Христа ми – ніхто,

Бо засохнемо вмить,

Як сухе джерело,

Де вода не струмить.

 

Кожна гілка живая

Хай приносить плоди,

Хай силу черпає

З виноградної Лози.

 

А де пустоцвіт, -

Там плоду нема.

Заслонив її світ,

Засохне вона.

 

Росте корінь живий

В виноградної Лози,

Там б’є струмінь сильний

Живої води.

 

Господня сторожа

 

На Голгофскій горі пройшов бій –

Христос врятував народ Свій.

Віроломним силам та для сатани

Місце в глибинах серед мороку, пітьми.

 

Суд світові цьому та його князю

За зраду, за гордість, за злую стезю,

Немає в них влади на Божих людей –

Їм Бог охорона, там Сторож святий.

 

Ангел Господній із дужим плечем

Стоїть на сторожі із гострим мечем.

Меч – Слово, не стане врагу до вподоби,

Б’є духів темних, нищить духів злоби.

 

Готуйся до зустрічі

 

Христос гряде, Наречена, приймай,

Хвалу й подяку вознеси,

Бо вище зір є небесний край –

Перед Ним схилися низько ти.

 

Твій Бог, Спаситель, твій Жених,

Дай Духа Святого тобі, як дар.

Іди за Ним, твій біль затих,

Він серцевидець, Він твій Цар.

 

Щоб чистою перед Ним стала,

Покинувши землю з марнотою,

Щоб свого Царя покохала,

Платив за тебе Він Собою.

 

В вічність веде свята дорога –

До щастя, блаженства веде;

Прийде, в момент побачиш Бога –

Христос гряде! Христос гряде!

      ДАРИ ЗЕМЛІ

 

О мій Господь, Бог Саваот,

Ти бачиш нас з Своїх висот,

Весь всесвіт створено Тобою,

Підпер могутньою рукою!

 

Ти Бог Благий, Ти Володар,

Прийми подяку, хвалу в дар

За ті плоди, що на столі

Дав Ти по щедрості мені!

 

За дощ, що йде на землю нашу,

Щоб хліб родив, тваринам пашу,

А хліб є всьому голова,

О мій Господь, Тобі хвала!

 

Дав нам горіхи, дав гриби,

Зайди у ліс, даром бери!

Тендітна білка теж ласує –

Своє творіння Бог годує.

 

Он росте терен та шипшина,

Тут не трудилася людина

Та споживає їх плоди;

Як не віддать Творцю хвали?

 

Глянеш, край лісу горобина,

Красується віттям калина –

Вогнем горить, горить як жар;

О мій Господь, то Твій же дар!

 

Створив ти бджілку-трудівницю,

Збирає мед, щоб паляницю

Змогли б ми зверху придобрити;

Як Тебе, Боже, не хвалити?

 

Нам соловей співа в саду

Та так вже гарно, до ладу –

Не вчився в школі, та без ноти –

О мій Господь, Твої щедроти!

Там запах квітів йде духм’яний,

Їх вигляд ніжний, полум’яний...

Куди не глянеш – чудеса;

Творцю належить та краса!

 

А у воді яке багатство:

Там ціле є підводне царство;

Для нас, мій Боже, ті дари...

Як не віддать Тобі хвали?

 

А під землею кожний раз

Тепло берем, що зветься газ,

Золото, срібло, мідь, свинець –

Те все створив для нас Отець.

 

В надрах землі багатств без ліку,

То все віддав Бог нам споконвіку

В користування при потребі;

Прослався, Боже, на землі і в небі!

 

      ДЕСЯТИНА

         Мал.3

 

Якщо несеш десятину

До Божого храму, -

Помолись же, людський сину,

Ввійшовши у браму

 

Та Священику віддай,

Яким є Христос.

Він забере, так і знай,

Твій чесний принос

 

Та покладе десятину

До дому скарбниці...

Помогай же, людський сину,

Сироті та вдовиці.

 

Бог відкриє двері неба,

Дасть всього над міру.

Задовольниться потреба –

Тільки майте віру.

 

Благословен будеш ти

У дворі і в полі

Від Божої доброти

Та по Його волі.

 

      ДЛЯ ГОСПОДА ЖИТИ

 

Для Господа жити, з Ним умирати,

Чи кращу ще долю можна бажати?

Схилившись пред Ним, наче стеблина –

Він наш порятунок, надія єдина.

 

Ісус мир дарує, знімає проказу,

Гріхи нам простив, не згадавши ні разу,

Нема в Тебе зла, ані докору,

Ведеш Ти нас, Боже, все вгору та вгору.

 

За Тобою іти, Твоє діло звершати,

Дорогу до Тебе сліпим показати.

На землі йдуть бої, встають легіони,

Насильно диктують нам свої закони.

 

Та жертви Голгофи ні з чим не зрівняти –

Кров Ісуса всесильна, все може здолати.

Хай світ тут лютує, кричить до знемоги –

В молитві з Голгофи прийдуть допомоги.

 

Будем працювати во славу Христову,

Будьмо жити по Божому Слову,

Він в грішному світі нас віднайшов –

Віддаймо Йому всю нашу любов!

  ДО ПРЕСТОЛУ БЛАГОДАТІ

 

Коли ви сходитеся разом

Во ім’я Сина та Отця,

В зібрання йдіть з нетлінним даром

Та покладіть до ніг Творця.

 

У кого голос є пригожий –

Хвалу же Господу співай,

В серці скажи: “О милий Боже,

Скромний дарунок мій приймай!”

 

Я до престолу благодаті

Плету із слів Тобі вінець –

Нема тут висловів крилатих,

Прийми, мій любящий  Отець!

 

Хто сам не зможе – вчи дитину,

Вона в сім’ї скаже за всіх;

Та юна постать безневинна

Букетик покладе до ніг...

 

Якщо не діти – то онуки,

Такі допитливі вони;

У старших черпають науки,

Через них Бога похвали!

 

Можна ще й групою співати

Та прославляти Царя святих,

Також ще й Господа благати

За людей грішних, духом мертвих.

 

Простір великий в тісноті,

Неначе небо те безкрає,

Вся наша сила у Христі –

Вогонь пекельний не здолає.

 

 

 

Щоб Слово людям нести готовий,

Хай очищаються серця

Так, як нам каже Завіт Новий,

Щоб волю здійснити Христа.

 

Божий народ – живе каміння,

Тож будуй з Господом свій храм,

Іди за Ним з чистим сумлінням,

Колись пред Ним же станеш сам...

 

Щоб не сказав Він: ”Раб лінивий,

Що ти для Господа приніс?

А час був довгий, сприятливий –

Хоча зробив один покіс?”

 

Та закопав ти всі таланти,

Сам заховався від спекоти,

Пропали твої діаманти,

Убогістю просякнув ти...

 

Лежачий камінь обростає,

На ньому з пороху наліт;

Ніколи він вже не засіяє,

Хоч тисячу пролежить літ.

 

Вода під нього не потече,

Нема живильної роси,

Від нього благодать втече –

О, тоді Бога вже проси!

 

Стань із благанням на коліна,

Проси для себе всіх щедрот;

Настане в тобі переміна,

На зустріч вийде тобі Бог!

 

Вогонь небесний загориться

Та живі води потечуть...

За просвітління, дар спасіння

Прославлять Бога не забудь!

   ДОРОГА БЕЗБОЖНИХ

              Прит.4:14-19

 

На стежку безбожних не йди,

Не ступай на їхню дорогу.

Хай вітер загорне їхні сліди,

Бо не служать єдиному Богу.

 

Вони хліб безбожжя їдять

І вино грабежу попивають,

При темноті злі вчинки творять,

І так свій вік коротають.

 

Дорога безбожних – одна темнота, -

Не знають, об що спотикнуться.

Проявиться в них нагота,

Із соромом не розминуться.

 

І не спасе їх не срібло, не злото,

Ні їхні кумири, що в світі жили.

Вони не пізнали Господню щедроту,

Бо в землю з гріхами вросли.

        ДУША МОЯ

 

Душа моя, втішайся в Бозі,

Бо ти на праведнім путі,

Хоча була з гріхів в облозі –

Тепер живеш ти у Христі.

 

Душа моя, моя єдина,

Завжди молись, завжди радій –

Не вічна та смертна долина,

Не вічний земний буревій...

 

Не одинока, не самітня,

Ти тільки вір, надійся, жди.

Бо вже зійшла зоря досвітня –

Іди вперед, за нею йди!

       ЖИВИЙ ЛИСТ

 

Народ Божий – живий лист,

Що читають люди.

В Христі сила наша й хист,

Слово сієм всюди.

 

Не чорнилом написаний,

А Духом Святим.

Та у серцях Він вміщений –

Тому звуть живим.

 

Живий лист в Божій пошані,

Серце там гаряче,

У спокусах та змаганнях

Радіє і плаче.

 

ЖНИВА НА БОЖІЙ НИВІ

 

Неначе шум великих вод,

А за ним гуркіт грому

Почув на землі народ, -

То Бог дітей скликає додому.

 

Побачили Сина Людського,

Сидячого на білій хмарі,

А на Ньому – вінця золотого,

Доброго Пастиря Своєї отари.

 

Велично у славі сидів,

Щоб кинути серп на жнива:

Врожай на землі вже дозрів,

Збирати настала пора.

 

Ангел Божий розмашисто

Кинув серп для жнива,

Бо дозріла колосиста

Землі Божа нива.

 

Працював серп до схід сонця.

Як стало світати,

Збирав святих вибранців,

Щоб їм перед Христом стати.

 

Летять люди з радістю

Все в гору та в гору,

Чути пісні неземнії

Небесного хору.

 

Несе чоловік снопи

Із колоссям повним,

На землі збирав плоди

Нетлінні, духовні.

 

Раб Христа несе зірницю,

Що людям світила,

Обережно, мов скарбницю,

Бо в ній – Божа сила.

 

Божий слуга несе ревність,

Старанність в придачу,

Рішав бо він на землі

Господню задачу.

 

Летить скромний чоловік,

Прохворів на ложі,

Молитвами служив свій вік

І він, дитя Боже.

 

Разом летять вдвох батьки,

Узявшись за руки,

А навкруги них, наче дубки,

Діти та онуки.

 

Навчали їх в світлі Слова,

Богу присвятили.

Міцна скеля – їх основа,

Щоб іншим світили.

 

А ось несе оберемок

Запашного зілля, -

Збирав на лугах в дарунок

Агнцю на весілля.

 

Кожний несе у руках

Перлину коштовну,

Народжену на вітрах,

В сльозах із любов’ю.

 

Летять в гору діти Божі

До рідного дому.

На землян вони не схожі –

Знято з плечей втому.

 

Одягнулись в білий вісон,

Сіяють як зорі.

Воля Божа – їх закон,

Пережили горе.

 

Ісус жде на білій хмарі,

Осяяний в славі,

Свою церкву – наречену,

Щоб жити вже в парі.

 

Очищена, освячена

Та обмита Кров’ю,

Віковічно призначена,

Скріплена любов’ю.

 

Дивні діла Твої, Боже,

І Твоя управа.

Хто збагнути те все може?

Вічна Тобі слава!

 

ЗГОРИ НАРОДИЛАСЬ

 

Згори народилась людина,

Згори їй спасіння прийшло.

Вона – як коштовна перлина,

Вона же – Боже єство.

 

Від світу вона відвернулась,

Правду пізнавши святу,

Очистилась, Кров’ю обмилась, -

Тепер вже належить Христу.

         ЗОРЯ СВІТАНКУ

 

Ми ждем приходу Твого, Боже,

Неначе спраглий жде води.

На землі буря, вітри ворожі,

О, гряди, Господи, гряди!

 

Слово Твоє -світильник наш,

Воно освічує дорогу,

Щоби вогонь Твій не погас,

Який дає нам перемогу.

 

А ми так ждем Тебе, мій Боже,

Як сторожі чекають ранку.

А серце прагне, милий Боже,

Зустріти би зорю світанку.

 

Там поміж небом та землею

На білих хмарах в пишноті

На зустріч з Церквою Своєю

Христос прийде в славі Своїй.

 

А поки що ми на землі,

Яка обнялася з прокляттям,

Неначе дзеркала криві:

Новий прогрес, свої поняття.

 

Тут народились лжепророки,

В руках їх преса та екран.

Несуть народу брехні потоки,

В очі пускають нам туман.

 

На землі зло, тут капітал панує,

Згуртований в твердий горіх,

Пустошить душу, святість руйнує,

Зводить і вибраних Твоїх.

 

Дехто сидить біля екрана

Та насолоду звідти п’є,

На “розбишаку”- отамана,

Який колись тебе доб’є.

 

А дехто нанявся мамоні,

Занурившись, увесь він там.

А як написано в законі,

Не зможеш служить двом панам.

 

А з молодого покоління, -

Частинка їх, не всі, не всі, -

Глянеш у очі, нема дерзання,

Якісь холодні і пусті.

 

А дні ідуть, літа минають,

І їм не буде вороття,

Наступить час, тебе спитають,

Та запізніле каяття.

 

У нас небесний є Отець,

Наказав жити в світлі Слова.

Він знає вхід, бачить кінець,

Бо в Нім лежить основ основа.

 

Дай Господи нам серце мудре,

Справ на путях наших кривизни,

Силу нам дай в дорогах трудних,

Дійти до світлої Вітчизни!

 

Зоря світанку біля входу,

Ось-ось побачим наяву:

Там на висотах небозводу

Господь зустріне Молоду.

 

Інакше жити не можу

 

Інакше я жити не можу,

По-іншому я і не хочу,

З Господом я зло переможу –

Своїм благом збагатити хоче.

 

Господь створив всі органи мої,

З’єднавши їх в материнській утробі,

Назначивши для прожиття мені дні,

Створив із пороху земного по Своїй подобі.

 

Господь людину створив досконало –

Його діла є надійні, чудові –

В материнській утробі дитя доростало,

А над ним – Твої очі, повні любові.

 

На дитину поставив Свій знак,

Господь дав серце м’яке, чутливе,

Щоб світився на землі, наче маяк,

Знаючи, що не буде зрадливе.

 

Люблячим Бога все діє на добро

Вони бо покликані о Його волі –

Як би в житті трудно не було,

Не житимуть по своїй сваволі.

 

Будуть покірні Слову Отця

Та Його улюбленого Сина.

Господь доведе до успішного кінця,

Він наш порятунок, надія єдина.

 

Слава Богу за відкриті очі,

За Його всебічну могутню охорону,

За подвіг Голгофи, світло серед ночі,

Христова рука доведе до величного трону.

               КЛИЧ

 

Ти своє серце приготов,

Аби у нім була любов,

Душа твоя щоб не стогнала,

Та красотою засіяла...

 

Щоби пройти усі страждання,

Нестатки, утиск, знемагання –

Ти милості проси у Бога –

І тобі прийде допомога.

 

Серце віддай своє служінню

Творцеві та Його творінню –

Вже сили злоби не запруть

Тебе у тьму, на їхню путь.

 

Дихай молитвою, молись –

В ній твоя сила, збагатись!

Напийся ти води живої,

Що йде від скелі пресвятої,

 

Служи з любов’ю, стій у вірі –

Втечуть від тебе зла наміри;

Простягай руки ти до неба –

Господь по милості для тебе

 

Прийде на поміч серед ночі...

Лише зведи нагору очі,

Надійся з вірою і жди –

Господь твій виведе з біди!

 

В світлі ходи завжди і всюди,

Хоч зневажають тебе люди –

Не падай духом, а молись,

Істині Божій покорись!

 

 

 

Та головне запам’ятай:

Подяку Богу ти віддай

За те, що в світ послав Він Сина

І Ним спасається людина.

 

Наш Бог заслужено картає

Всякого сина, що приймає –

На ньому очі є Господні,

Бог витягає із безодні.

 

Тебе Він вчить, тебе веде,

Благословення теж знайде

Тебе, обмитого, святого –

Лиш надійся на Благого.

 

Тиснуть тебе із всіх сторін –

Згадай, що Всемогутній Він.

Він тобі вчасно дасть пораду –

Бог має силу, має владу.

 

Не з’єднуйся ніколи з страхом,

Бо в нім спустошення із крахом...

Своє ти серце бережи,

Йому Голгофу покажи.

 

Проси же милості, проси!

Жертву хвали Богу неси –

І Він дасть силу, щоб встояти,

Він хоче всім нам благо дати...

 

Не опинитись би в омані –

Постав же Слово в першім плані,

Мудрість людську відкинь набік –

В ній не присутній Божий лік...

 

Бо так відводяться серця

Від Слова, що йде від Отця.

Словом гаси лукаві стріли,

Як сили зла тебе обсіли.

Хоч труднощі будуть стрічати –

Зумій на камені встояти.

Нема причини для тривог –

Рядом з тобою стоїть Бог.

 

Ніколи в серці не кажи,

Що Бог не чує – стережи

Свої уста, свої думки,

Бо дійсність Божа – навпаки.

 

Господь досліджує серця

Та їх глибини до кінця.

Для кожного є в Нього міра

І зветься вона вірність, віра.

 

Бог же поставить на вагу

Та зразу виставить ціну –

Не стати б легким, як пір’їни,

Де з храму зроблено руїни...

 

Господь велить нам йти вперед,

Хоч гіркота, вона не мед.

Грудьми же стати на сторожу,

Обпертися на силу Божу.

 

Лунає в світі Божий клич:

Йде день Господній, в нім – зустріч

Неба з землею, Христа з людьми!

Тож приготовим серце ми.

        КОСОВИЦЯ

 

Весна і літо проминули,

Вже не чути голосів;

У садах і на левадах

Не луна пташиний спів...

 

Осінь бродить над землею,

Зелень вона золотить,

З прохолодою нічною

То дощами забринить.

 

Пряде вона павутиння

Та змотує у клубки;

З настанням туманів синіх

Плестиме із них сітки.

 

Щедрий хліб вродила нива,

Славний вийшов каравай –

В ньому для людини сила,

Богу славу ти віддай!

 

Бо Господь його зростив,

Рясним дощем поливав,

Ріс він вдень, вночі, як спав,

Щоби ти достаток мав.

 

А картопля теж вродила –

Другим хлібом її звуть.

Тут вложена Божа сила,

Бо всі сили з небес йдуть.

 

Є в нас овочі і фрукти,

Стіл багатий на продукти...

Все тілесне йде у тління –

Поговорим про спасіння.

 

Скоро Божа косовиця

І жнива будуть великі;

Колоситься вже пшениця,

Серпи й коси від Владики.

 

Із якими же плодами

Станем ми перед Царем слави,

Із якими же ділами,

Щоб діждатися похвали?

 

Хай зажерливість між нами

Не посіється ніколи,

Мир і радість хай панує,

Як Господь заклав у Слові.

 

Щоб почистити амбари –

Не земні, але духовні,

Розігнати чорні хмари

Радістю й любов’ю повні.

 

Ждемо ми Царя Царів,

Щоб забрати нас з плодами.

Де любов, радісний спів,

А Господь навіки з нами!

 

           ЛЮБОВ

 

Любов не пам’ятає зла,

Вона бо все прощає,

Та лагідна, немов весна,

Що квітом все вкриває.

 

Якщо твій брат ізнемогає –

Любов не стане осторонь,

Вона на поміч поспішає,

Несе тепло своїх долонь.

 

Коли твій брат а чи сестра

В земному поросі заснули,

Несе струмінь сердечного тепла

З любов’ю, щоб вони збагнули...

 

Любов над колискою пісню співає,

Хоче бачити щасливу дитину;

Від неї відплати мати не чекає,

Бо любить її до загину.

 

Любов ніколи свого не шукає –

Її шляхи ідуть через терпіння;

Ворога та друга благословляє,

Показує дорогу до спасіння.

 

Бог Всемогутній дітей Своїх любить,

Не жде від них відплати.

Батько Він ніжний, ласкаво голубить,

Вічне життя бажає їм дати...

 

Хто з вірою, любов’ю до Бога іде,

У Слові Його перебуває, -

Вічне життя в Ісусі знайде,

Прославить і пісню хвали заспіває!

 

 

Любов Божа

 

Дай, Господи, великої Твоєї любові –

Над всім Владика Ти єси.

Бажаю жить завжди по Слові,

Мій дух до Себе піднеси.

 

Любов потрібна людині, як хліб,

Вона вирівнює перед Тобою дороги.

Вона рятує від всяких бід,

Любов веде до перемоги.

 

Любов Твоя безмірна та велика,

Вона бо вміє все прощати.

О мій Господь, над всім Владика,

Твою любов дай в благодаті!

 

Навчи нас, Боже, так любити,

Як Ти в Писанні нам сказав:

Всім серцем ворога благословляти,

Віддати суд Тобі, щоб Ти воздав.

 

Любов не горда, не гнівлива,

Ніколи свого не шукає,

Вона все терпить, справедлива,

Любов ніколи не зникає.

 

Любов покриває безліч гріхів,

Лікує тілесні та духовні рани.

Вона безначальна із довгих віків,

Божа любов йде перед нами.

 

Любов із вірою разом крокують,

То наша рушійная сила,

Вірні Господу люди її в серці чують,

В любові ростуть духовнії крила.

 

Любов понад усе

 

В чужу пазуху не заглядай,

А в свою рідну подивися.

Ти Божу заповідь згадай

І з грішним світом не ріднися.

 

Говориш, що нема любові?

А ти яку любов несеш?

Написано у Божім Слові –

Подумай добре і збагнеш.

 

Без любові людина – ніхто

(Любов не словом, а ділами).

Для Господа роби добро,

Бо око Боже є над нами.

 

Здалека бачить гордого Господь,

Якщо шукаєш користі для себе.

За допомогою до Бога приходь,

Щоб гірке коріння вивів із тебе.

 

З таким габаритом в небо не ввійти,

Перед тобою закриються брами,

Дух Святий не буде такого вести,

Відкинь духовне, щоб не було драми…

 

Перед Господом низько схилися

За Голгофські страждання віддай славу Христу,

За себе та інших в покорі молися –

Один є шлях на висоту.

 

Любов Божа понад усе,

Віра з любов’ю – незбагненна сила.

Вона людину збереже і спасе,

Бо у неї могутнії крила.

 

Людська слава

 

Не дивись на грішний світ

Та що скажуть люди,

Скоро зникне в нім твій слід

І знаку не буде.

 

Людська слава, наче світ,

Що дала рослина:

Появився, а там зблід,

Впав, як пуповина.

 

Слави не шукай в людей,

А шукай у Бога.

Перед Ним же будь святий,

З Ним в вічність дорога.

МАРФА ТА МАРІЯ

 

МАРФА

 

Дві сестри разом живуть,

Однієї крові.

В одної земная путь,

Друга живе в Слові.

 

Звуть їх Марфа та Марія,

Нарекли їх так батьки.

В Марфи - на себе надія,

А в Марії навпаки.

 

Запряглась Марфа у плуга,

Тягне його кожний день..

І яка тобі заслуга?

Ні радості, ні пісень..

 

Ти не чуєш, бо турбота

Тебе заглушила,

Бо вибрана путь не та,

 Ти – птаха безкрила.

 

В тебе дочка та ще й син –

Всім тр